Радивилів на рубежі боїв 1944 року
Опубликовано: 23.10.2018
Частини 13-ї армії 3-го лютого 1944 року вийшли на рубіж річки Іква, щоб форсувати її на півночі і на півдні від міста Дубна. Німецьке командування намагалось затримати наступ радянських військ. Користуючись відсутністю другого фронту в Європі, воно почало перекидати нові дивізії в район Дубно – Броди. Згуртувавши на рубежі р.Ікви значні сили, нацисти чинили опір, вдаючись до численних контратак. Почалися уперті бої.
Зважаючи на те, що ворог кинув у бій нові сили, командуючий 13-ю армією генерал-лейтенант М.П.Пухов віддав наказ утриматись від штурму Дубна, щоб здійснити перегрупування військ, посилити корпуси танками. Бої за місто тривали понад місяць. 17 березня 1944-го року Дубно було звільнено і почався похід на південь. Бої на території Радивилівського району тривали з 19 березня до середини квітня 1944 року.
19 березня бійці 172-ї стрілецької дивізії вибили фашистів з села Козин. У цей день 112-та стрілецька дивізія під командуванням Героя Радянського Союзу генерал-майора О.В.Гладкова звільнила від німців села Пляшева, Боратин, Хотин, Рідків, Митниця; 287-а Новоград-Волинська, двічі Червонопрапорна, орденів Суворова, Кутузова і Б.Хмельницького стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора І.Н.Панкратова, яка входила до 24-го стрілецького корпусу гвардії генерал-лейтенанта Н.У.Кирюхіна, після боїв під Кременцем і в районі Почаєва, почала переслідувати розбиті частини гітлерівців, не даючи їм закріпитися на проміжних рубежах. І до кінця 19 березня вийшли на лінію Башарівка – Перенятин –Підзамче.
Німецьке командування кинуло у наступ кілька піхотних полків з дивізій, що прибули до Бродів з Бельгії і Франції. Бої були запеклими, села і висоти, пориті воронками, переходили «з рук у руки» декілька разів. Незважаючи на сильний вогневий опір, частини дивізій до 23 березня вийшли на рубіж: Вапнярка – Суходоли – Гаї-Лев’ятинські. А передові загони та розвідники перейшли залізницю південніше Червоноармійська і вийшли до Старих Бродів і Гаїв-Старобрідських.
19 березня почалися бої за Червоноармійськ (Радивилів). Авангардні частини 172-ї стрілецької дивізії вийшли на його південну околицю і зустріли біля 60 ворожих танків. Як згадував командир першого дивізіону 134-го артполку, капітан І.Р.Бундюк, його розвідники доповіли, що їм назустріч з лісу підходять ще до 30 німецьких танків. Начальник штабу дивізіону старший лейтенант І.В.Насвіт наказав командиру другої батареї підготувати 76-міліметрові гармати на кінній тязі, старшому лейтенанту В.М.Сергієнку зайняти позицію біля костелу.
Першим сюди прибув взвод лейтенанта С.С.Чепчуріна. Йому на допомогу підійшов другий взвод лейтенанта В.Я.Тригулевича. У цей час 7 і 8 батареї 3-го дивізіону, які зайняли позиції біля міського кладовища, відкрили вогонь. Снаряди, перелітаючи над частиною міста, вибухали перед німецькими танками. Так було підбито 7 танків, 3 бронетранспортери, знищено до 250 нацистів. У бою загинув командир взводу 21-річний лейтенант Семен Семенович Чепчурін.
Під час боїв за станцію Радзивилів Микола Миколайович Жидовленко, командир обслуги 45-міліметрової гармати 26-го гвардійського кавалерійського полку 7-ї кавалерської дивізії І-го кавалерійського корпусу, разом з бійцями, вивів з ладу німецький бронепоїзд, підбив «тигра». За знищення німецького автобуса, яким втікали з міста штабні офіцери, він був нагороджений медаллю «За відвагу». В кінці березня 1944 року був тяжко поранений.
Великі сили гітлерівці сконцентрували уздовж річки Слонівки. Тут відбулися жорстокі сутички, в яких 20 березня червоноармійці підбили близько трьох десятків танків, а 28 березня поблизу шосе Броди – Червоноармійськ – ще 50 броньованих машин, 11 літаків, знищили багато живої сили.
Цього дня самохідка 20-річного гвардії лейтенанта 1451-го самохідного артилерійського полку 25-ї гвардійського танкового корпусу Івана Івановича Удалова знищила 12 панцерників. За даними працівників Бродівського районного історичного музею, він загинув у липні 1944 року в селі Салашка Підкамінської сільської ради Бродівського району під час нальоту німецької авіації і там похований. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року Удалову Івану Івановичу посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Комендантом міста Червоноармійська було призначено командира 20-ї мотострілецької Червонопрапорної, ордена Суворова бригади генерал-майора Петра Сисойовича Ільїна (1901 – 1976). Його штаб розташовувався навпроти церкви святого Олександра Невського, в будинку колишньої пекарні Мощинського (тепер у підвалі цього дому – кафетерій «Зустріч» ).
Після вигнання фашистів з міста і району та невдалих боїв наступаючих частин під Бродами фронт стабілізувався на довгих чотири місяці. Було викопано десятки тисяч метрів траншей, ходів сполучення, обладнано багато дзотів і дотів з 22 березня до 11 липня 1944 року. До перемоги ще залишалося більше року.
З матеріалів, які зібрав Юрій Арламовський, вчитель, історик. (З персонального сайту автора).
